24 листопада 2016 р. в Ярмолинецькій центральній районній бібліотеці пройшов захід, присвячений ще одній страшній сторінці многостраждальної історії нашого народу - Голодомору, заподіяного в 1932 – 1933 роках. Кількість жертв і саме жахіття цієї трагедії вражає. Вражає жорстокий і нелюдський спосіб знищення українського народу – штучний голод.
Десятиріччями питались засекретити архіви, переписували історію, але з пам’яттю людською нічого не вдієш. Бібліотекарі Людмила Курятник і Світлана Денисюк розповіли історію цієї події, зачитали свідчення жертв голодомору – наших земляків, продемонстрували документальний фільм «Криваве клеймо – 33». Хвилина мовчання стала поминальним актом, жестом покаяння і перестороги. Учень 4 класу гімназії Вадим Курятник виносить хліб і зачитує вірш «Я ще не вмер…», який ведеться від імені десятирічної дитини, яка нестерпно вмирає від голоду. Шматочком того хліба всі присутні поминули душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий хліб.
Директор Ярмолинецької ЦБС Марина Гриб провела презентацію книжково – документальної виставки «Свічка плакала в скорботі...». В 2004-2008 роках весь світ відкрито заговорив і признав геноцид проти українського народу і голодомор 1932-1933 років. До цього робили все, щоб про цей злочин світ не знав. Але з покоління в покоління передавали батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив своє земне життя в пекельних муках. То - емоціональна пам'ять. А в нашій бібліотеці багато книг про події цих років. Це і документальні, архівні матеріали про голодомор взагалі, і багато книг про голодомор на Поділлі, від книг – меморіалів, свідчень очевидців і до брошур про голодомор на Ярмолинеччині. Особливу увагу присутніх зупинила на художніх книгах сучасних українських авторів, таких як Василь Барка «Жовтий князь», Світлана Талан «Розколоте небо», Улас Самчук «Марія» , Євген Гуцало «Голодомор», Микола Магера «Зелені паляниці».
Дуже боляче за наш народ, який тоді поставили на коліна, зламали і розтоптали. І ми не дозволимо нехтувати душами тих, хто загинув голодною смертю… Віримо, молимося, пам’ятаємо і запалимо свічу – свічу скорботи.
