Четвер, 15.11.2018, 12:41
Вітаю Вас Гість | RSS

Ярмолинецька центральна районна бібліотека

01 листопада 80 років з дня народження Петра Івановича Войчишен-Лугівського - українського драматурга.Народився в с. Лугове Ярмолинецького району. 07 листопада 80 років з дня народження Антона Євдокимовича Гриба - українського народного художника, поета. Народився в с. Слобідка - Глушковецька Ярмолинецького району. 9 листопада День працівників культури та майстрів народного мистецтва. 21 листопада День Гідності та Свободи. 22 листопада День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій

Герої АТО

Бойко Петро Леонідович
Бойко Петро Леонідович 17 травня 1970, Москалівка (Ярмолинецький район) Хмельницька область. Сержант, командир відділення розвідки 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Раніше служив у десантних військах, мав досвід бойових дій. Добровольцем пішов до військкомату 2 серпня 2014 року. 6 січня 2015 загинув у бою від кулі снайпера поблизу села Нікішине (Донецька область).
З перших днів війни на Сході він не знаходив собі місця, і душею був там, серед бійців. А коли двоюрідному братові Ігорю із Москалівки дали повістку із військкомату, сказав, що і він піде з братом. Так і родині пояснив, мовляв, самого Ігоря не відпущу, піду разом з ним. Коли із військкомату отримав позитивну відповідь, одразу зібрався у дорогу. Вирушив до війська 2 серпня, у день ВДВ.
Петро Леонідович був колишнім десантником і війна на Сході України стала третьою у його житті. Сержант потрапив до тренувального табору гірських піхотинців на Закарпатті. Після навчань - одразу у зону бойових дій. Там очолив відділення розвідників. Для бойових побратимів став і мудрим наставником, вчителем та другом, на якого у будь-який час можна було покластися. Останній бій Петро Бойко прийняв біля села Нікішине Шахтарського району Донецької області. У подолянина влучив снайпер.
 
Місце поховання: с. Москалівка, Ярмолинецький район, Хмельницька область.





Костишин Ярослав Мирославович
Дата та місце народження: 19 червня 1980 р., м. Івано-Франківськ.
Дата та місце загибелі: 27 жовтня 2014 р., м. Авдіївка, Донецька область


Проходив службу у військовій часині А 3013, що поблизу села Грузевиця Хмельницького району. Йому пророкували блискучу військову кар’єру, бо він був сумлінним і чесним офіцером.
27.10.2014 року близько 14 год. 20 хв. під час виконання бойових завдань в ході проведення антитерористичної операції поблизу населеного пункту Авдіївка, внаслідок обстрілу був смертельно поранений та помер майор Костишин Ярослав Мирославович. Ця чорна звістка надійшла в Івано-Франківськ та село Загвіздя до батьків і друзів дитинства і юності та парафіян Загвіздянського храму УГКЦ святого Івана Хрестителя, де знають патріотичну родину побожного і доброго Ярослава
...Сумна вістка опечалила серця найбільше близняткам дітям, коханій дружині та її хорошій родині на Поділлі... Загинув Ярослав Костишин, офіцер з мобілізаційної роботи військової частини А3013, що дислокується поблизу с. Грузевиця Хмельницького району.
До виконання службових обов’язків ставився сумлінно, був активним і наполегливим у всьому. Був справжнім патріотом своєї Батьківщини і саме тому Ярослав Мирославович з 25 вересня перебував у складі сил та засобів сектора «Б» (зведений загін Повітряних Сил Збройних Сил України), які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Залишились без сина батьки, втратила чоловіка дружина, осиротіли його донечки-близнючки Олександра та Руслана. Йому було лише 33. Опісля прощання з Ярослвом Костишиним у військовій частині, труну з тілом загиблого було переправлено у с.Томашівка Ярмолинецького району, де 29 жовтня опівдні по-християнськи урочисто всім селом поховано тіло героя . Завдяки таким хлопцям як Ярослав ми відстоїмо нашу Україну.

Указом президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 року "За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
.





 
Лабань Роман Олегович
В ніч на 18 лютого в районі Дебальцевого загинув 21-річний лейтенант Лабань Роман Олегович.
Загиблий був військовослужбовцем полку Національної Гвардії України в/ч А 3028 (колишній Ягуар).

Народився Роман 29 серпня 1993 року у с. Сутківці Ярмолинецького р-ну Хмельницької області.
В школі зростав веселим, життєрадісним хлопчиком. Жодне шкільне свято не обходилось без його участі. Завжди усміхався, вмів пожартувати.
Після закінчення школи вступив до Київської академії внутрішніх справ. Приїжджаючи на канікули, завжди говорив, що ця робота – це його і він вибрав правильний шлях в житті. Закінчивши навчання, проходив службу у зоні АТО. Останній раз був у відпустці вдома у грудні 2014 р.
Танковий снаряд розірвався буквально в декількох метрах. Роман отримав тяжкі поранення і контузію, йому надали першу допомогу та під обстрілами евакуювали до Артемівська, але врятувати воїна не вдалося. Роман Лабань був неодруженим. Наказом командуючого Нацгвардії Роману Лабаню посмертно присвоєно військове звання старшого лейтенанта та представлено до державної нагороди - ордена «За мужність ІІІ ступеня.


 
Середюк Олег Олександрович
 
 Народився у 1988 році в с. Москалівна Ярмолинецького району на Хмельниччині. Після закінчення Москалівської середньої школи вступив в Кам’янець – Подільський національний університет, але після І курсу залишив навчання, тому що померла мати і прийшлося  разом з бабусею  підіймати трьох молодших братів. Працював лаборантом в рідній школі, потім різноробочим у колгоспі, останнім часом працював в сільськогосподарському приватному підприємстві «Вітагро», де його цінували за готовність прийти на допомогу, працелюбність й майстерність. Розлучений, дочці 4 роки. Наприкінці квітня пішов добровольцем у АТО. Загинув 26 серпня 2015 р. в с. Прохорівка  Волновахського району на Донеччині від прямого попадання міни в бліндаж. Похований 02.08.2015 р. в рідному селі Москалівка.



 
Борбуцький Юрій Іванович
 
 
Народився 11 січня 1974 року у Новому Селі Ярмолинецького району. Закінчив місцеву школу, потім Хмельницький кооперативний     технікум. В 2014 році пішов на фронт добровольцем. Служив у складі 4 окремого батальйону 128 гірськомотопіхотної бригади. Служив у Маріуполі, Краматорську, Артемівську. Там виконував різноманітні завдання, в тому числі по охороні об’єктів.. Він був, по свідченням побратимів, не тільки хорошим воїном, але й відданим другом. У кінці травня збирався приїхати у відпустку.
Тонка душа Юрія прагнула самовираження. Тому його думки, погляди, переживання чоловік висвітлював віршованими рядками на папері. Будучі на фронті написав 27 віршів, які передав у Новосільську бібліотеку.
Юрий Борбуцький загинув при переправі через річку Сіверський Донець у районі Червоного Лиману 12 травня 2015 р. У Юрія  залишились діти – син 13 років і дочка 10 років.
Похований  у рідному селі.
 

Вовк Алла Юліанівна
 
Народилась 16 лютого 1968 року в селі Пільний-Олексинець Городоцького району  Хмельницької області. Санінструктор, військовослужбовець ЗСУ (військовий підрозділ не уточнено). 05 липня 2015 року була мобілізована у зону бойових дій на сході України як мед працівник, за 9 місяців у зоні АТО витягнула з поля бою багатьох поранених.
Вона допомогла врятувати не одне життя бійців. Ця відважна жінка допомагала бійцям подавати сорокашестикілограмові снаряди. Була представлена до державної нагороди. Вона не боялась ні куль, ні вогню, але доля  виявилась до неї суворішою. «Не дай Боже туди попасти молодій дитині…» - не раз казала вона. Ніколи не пожалілась, що їй важко. Тільки уявити, як жінці було жити в землянці, в сирості, холоді. Від таких умов кілька раз хворіла бронхітом, проте не нарікала. Там, на Донбасі, вона отримала бойове хрещення. Її позивний був «Фортуна». Для когось вона була фортуною, на жаль, тільки не для себе. Все життя прагнула допомогти людям.
18 листопада 47-річна жінка виконуючи бойове завдання загинула у ДТП, поблизу села Гречишкино Новоайдарського району. На автодорозі сполученням Сєвєродонецьк - Новоайдар близько 13:15 рухаючись на автомобілі КамАЗ, водій виїхав на зустрічну смугу і зіткнувся з військовим автомобілем «КрАЗ». У результаті аварії загинула пасажирка автомобіля «КРАЗ-6622-02» військовослужбовець-санінструктор ЗСУ. Саме Алла Вовк і виявилася загиблою пасажиркою "КРАЗа". Сиротою залишилася донька жінки. Похована 21.11.2015 р. у селі Жилинці.


 
Хоптяр Сергій Вікторович
Народився в селі Соколівка 1996 року Ярмолинецького району Хмельницької області. Закінчив місцеву школу, поступив у Ярмолинецький професійний ліцей де здобув спеціальність слюсаря по ремонту автомобілів та водія. Ще під час навчання в Сергія визріла мрія стати військовим.
   Вісімнадцятирічним юнаком пішов на контрактну службу  у Збройні Сили України. Служив заступником командира взводу  у підрозділі 53-ї окремої механізованої бригади, яка знаходилась на нульовій лінії оборони коло Зайцевого Донецької області. За 600-700 метрів знаходилась позиція терористів.
  Девятнадцятого серпня,  розгорівся бій в якому Сергій отримав  смертельне поранення від осколків ВОГ-16. При цьому своїм тілом прикрив товариша по зброї.
     Похований 24серпня 2016 року в рідному селі Соколівка.



 
 
Бабенко Валентин Олександрович

Народився 18 грудня 1977 року в селі Борбухи Ярмолинецького району Хмельницької області. Навчався спершу у Вербецько- Мурованій школі, а останній рік у Шарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Був хорошим хлопцем, чудовим будівельником, допомагав - сусідам, односельцям.
Був мобілізований до військ збройних сил України в 2015 році під час шостої хвилі мобілізації. Перебував на службі у Донецькій області, у гарячих точках поблизу населених пунктів Мар’їнка, Майорськ, Авдіївська промзона. До закінчення служби залишалось всього декілька днів, коли ворожа міна забрала життя нашого земляка. 6 жовтня 2016 року загинув виконуючи бойове завдання у зоні АТО в одному з населених пунктів розташованому на Світлодарській дузі, потрапивши на ворожу розтяжку.
Похований 10 жовтня 2016 року в селі Шарівка.




 
Юрій Миколайович Кушнір

Народився у 1978 році в с. Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області. Навчався в сьомій школі обласного центру. Особливо вдавались гуманітарні предмети, любив українську мову та літературу, трудове навчання, представляв школу у різноманітних спортивних змаганнях. .Юрій здобув фах газозварювальника. Закінчив училище з відзнакою, працював на «Адвісі». У нього залишилися батьки та брат Євген.
Влітку 2014 року, коли почала формуватися добровольча рота міліції особливого призначення "Богдан" Юрій Кушнір, був одним із перших хто подав документи на службу. Він неодноразово відправлявся у відрядженнях в зону АТО. Після звільнення з міліції Юрій продовжив службу в батальйоні "Донбас" Сержант, телеграфіст 1-ї штурмової роти 46-го батальйону спеціального призначення "Донбас - Україна" Юрій Миколайович Кушнір був поранений ворожим снайпером 30 липня 2017 року в районі Мар'їнки. Проходив тривале лікування, але 18 лютого 2018 року вранці помер у госпіталі.


 
Олександр Вікторович Казміров

Народився 21.11.1996 року у селищі міського типу Стара Синява Хмельницької області.
З 2003 по 2009 роки навчався у Щербанівській ЗОШ 1-2 ступенів, а з 2009 по 2012 роки – у Заставецькій середній школі. По закінченню вступив до Жмеринського ВПУ за спеціалізацією «залізничний транспорт» на фах «провідник пасажирського вагона; квитковий та багажний касир; прийомоздавальник вантажу та багажу», але провчився лише один рік, залишивши навчання у зв’язку з відсутністю коштів.
Починаючи з 2013 року чоловік працював на різних роботах, щоб допомагати своїй родині.
13.07.2016 року Олександр підписав із ЗСУ контракт.
Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го відділення 1-го взводу 6-ї роти 2-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.
17 лютого о 17.20 у Донецькій області, під час обстрілу наших позицій з СПГ-9, Олександр Вікторович отримав важке поранення голови, був доправлений до Харківського військового шпиталю, де переніс операцію та перебував у стані коми.
Близькі, лікарі та волонтери, небайдужі до цієї трагедії люди сподівались, що він викарабкається. Сподіватись - це все, що залишалось. Але цього разу смерть не пішла сама, Сашко пішов із нею.
Він помер у ніч на 26 лютого, не приходячи до свідомості.
Хоптяр Володимир Борисович

Народився 22 квітня 1980 року в смт Ярмолинці.
Після закінчення Ярмолинецького НВК навчався в сільськогосподарському технікумі. Проходив військову службу за контрактом, знаходився у складі 14 механізованої бригади.
До закінчення контракту залишилось трохи більше року.
До військової служби Володимир звик давно. Бо проходив строкову службу у формуваннях ЗСУ, що дислокувались в Ізяславі та Вінницькій області, потім служив у 15 окремій механізованій бригаді у м. Хмельницький. Після цього працював помічником чергового Ярмолинецького райвідділу міліції. Про нього тепло згадують колишні колеги, співробітники райвідділу. 
Вдома на нього чекали дружина Ірина та шестирічний синочок Сашко.
Помер 29.04.2018р. Похований 04 травня в смт.Ярмолинці.


 
 Хованець Ігор Володимирович

Народився Ігор у квітні 1996 року у Ярмолинцях, трохи біль­ше місяця не дожив до свого 22-річчя. Після закінчення Ярмолинецького НВК вступив до Харківського Національного юридичного університету іме­ні Ярослава Мудрого на нав­чання в Інституті підготовки юридичних кадрів для СБУ. По отриманню ступеня бакалавра був призваний Харківським військкоматом. Служив у 92-ій сухопутній механізованій бри­гаді та мріяв у майбутньому стати військовим прокурором.
13 березня близько 4-ї години ночі  на полігоні "Широкий Лан"  сталася пожежа і згорів один намет у наметовому містечку. Причи­ною загоряння стало пору­шення правил безпеки при користуванні піччю. А саме, щоб обігріти військовий ша­тер, військовослужбовці нама­гались розпалити буржуйку, у якій загасло полум'я та плес­нули туди горючу речовину.
Ігор спав далі від всіх від входу і не встиг вибігти - на нього обрушився палаючий шатер. Швидкий розвиток подій спровокував паніку, стався вибух.
16 березня поховали у селі Кадиївка Ярмолинецького р-ну.
Вхід на сайт
Меню сайту
Інформація про нас
ЦРБ

смт. Ярмолинці площа 600-річчя Ярмолинець, 1А

тел.2-15-67(відділ обслуговування)

E-Mail:cbs.yar@gmail.com

Чекаємо на Вас

понеділок – п’ятниця: з 8:00 до 19:00

неділя: з 9:00 до 16:00 без перерви

Пошук
Поділіться нами у:
Герої АТО
Герої АТО

Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Е-урядування
Е-урядування

Безкоштовний Wi-Fi

Годинник
Погода
Архів записів
Лічильник