03 березня Всесвітній день письменника. 09 березня День народження Тараса Григоровича Шевченка 14 березня День українського добровольця 21 березня Всесвітній день поезії 27 березня Всесвітній день театру

Герої не вмирають

Бойко
Петро Леонідович
(1970 – 2015)

Народився Петро Бойко 17 травня 1970 року, в селі Москалівка Ярмолинецького району, Хмельницької області.
       В перші дні війни добровольцем пішов до військкомату.
   Петро Леонідович був колишнім десантником і війна на Сході України стала третьою у його житті. Сержант потрапив до тренувального табору гірських піхотинців на Закарпатті. Після навчань - одразу у зону бойових дій. Там очолив відділення розвідників 128-ї гірсько-піхотної бригади.
Для бойових побратимів став і мудрим наставником, вчителем та другом, на якого у будь-який час можна було покластися.
      Останній бій Петро Бойко прийняв біля села Нікішине Шахтарського району Донецької області.
      6 січня 2015 року загинув у бою від кулі снайпера.
      Похований в селі Москалівка

Костишин
Ярослав Мирославович
(1980 – 2014)

  Народився Ярослав Костишин 19 червня 1980 року, в місті Івано-Франківськ.
        Проживав в селі Томашівка Ярмолинецького району Хмельницької області.
        Проходив службу у військовій часині А 3013, що поблизу села Грузевиця Хмельницького району.
До виконання службових обов’язків ставився сумлінно.
         З 25 вересня перебував у складі сил та засобів сектора «Б», які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
        27 жовтня 2014 року під час виконання бойових завдань в ході проведення антитерористичної операції поблизу населеного пункту Авдіївка, внаслідок обстрілу був смертельно поранений майор Костишин Ярослав Мирославович.
        Наказом президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 року «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
        Похований в селі Томашівка

Лабань
Роман Олегович
(1993 – 2015)

  Народився Роман Лабань 29 серпня 1993 року у селі Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області.
    Після закінчення школи вступив до Київської академії внутрішніх справ. Закінчивши навчання, проходив службу у зоні АТО.
       Був військовослужбовцем полку Національної Гвардії України в/ч А 3028 (колишній Ягуар).
Роман отримав тяжкі поранення і контузію, йому надали першу допомогу та під обстрілами евакуювали до Артемівська, але врятувати 21-річного лейтенанта не вдалося.
       Наказом командуючого Нацгвардії Роману Лабаню присвоєно військове звання старшого лейтенанта та представлено до державної нагороди - ордена «За мужність ІІІ ступеня (посмертно)
        Похований в селі Сутківці

Середюк
Олег Олександрович
(1988-2015)

Народився Олег Середюк 26 січня 1988 році в селі Москалівка, Ярмолинецького району Хмельницької області. Після закінчення Москалівської середньої школи вступив в Кам’янець – Подільський національний університет, але після І курсу залишив навчання, в зв'язку з сімейними обставинами.
       Наприкінці квітня пішов добровольцем в АТО.
        Загинув 26 серпня 2015 року в селі Прохорівка Волновахського району на Донеччині.
       Похований в селі Москалівка.

Борбуцький
Юрій Іванович
(1974-2015)

   Народився Юрій Борбуцький 11 січня 1974 року в селі Нове Село, Ярмолинецького району Хмельницької області.
        Закінчив місцеву школу, потім Хмельницький кооперативний     технікум.
        В 2014 році пішов добровольцем в АТО. Служив у складі 4 окремого батальйону 128 гірськомотопіхотної бригади. Служив у Маріуполі, Краматорську, Артемівську. Там виконував різноманітні завдання, в тому числі по охороні об’єктів.. Він був не тільки хорошим воїном, але й відданим другом.
        Юрий Борбуцький загинув 12 травня 2015 р.
       Похований в селі Нове Село.

Вовк
Алла Юліанівна
(1968-2015)

Народилась Алла Вовк 16 лютого 1968 року в селі Пільний-Олексинець Городоцького району Хмельницької області.
       Проживала в селі Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області.
        5 липня 2015 року була мобілізована у зону бойових дій на сході України як мед працівник. Санінструктор, військовослужбовець ЗСУ з позивним «Фортуна». За 9 місяців у зоні АТО витягнула з поля бою багатьох поранених, допомогла врятувати не одне життя бійців.
        18 листопада виконуючи бойове завдання загинула у ДТП, поблизу села Гречишкино Новоайдарського району. На автодорозі сполученням Сєвєродонецьк - Новоайдар рухаючись на автомобілі КамАЗ, водій виїхав на зустрічну смугу і зіткнувся з військовим автомобілем «КрАЗ». У результаті аварії Алла загинула.
       Була представлена до державної нагороди.
       Похована в селі Жилинці.

Хоптяр
Сергій Вікторович
(1996-2016)

  Народився Сергій Хоптяр 26 травня 1996 року в селі Соколівка Ярмолинецького району Хмельницької області. Закінчив місцеву школу, поступив у Ярмолинецький професійний ліцей де здобув спеціальність слюсаря по ремонту автомобілів та водія. Ще під час навчання в Сергія визріла мрія стати військовим.
       Вісімнадцятирічним юнаком пішов на контрактну службу у Збройні Сили України. Служив заступником командира взводу у підрозділі 53-ї окремої механізованої бригади, яка знаходилась на нульовій лінії оборони коло Зайцевого Донецької області.
     19 серпня, розгорівся бій в якому Сергій отримав смертельне поранення від осколків ВОГ-16. При цьому своїм тілом прикрив товариша по зброї.
       Похований в селі Соколівка.

Бабенко
Валентин Олександрович
(1977-2016)

Народився Валентин Бабенко 18 грудня 1977 року в селі Борбухи Ярмолинецького району Хмельницької області. Навчався у Вербецько- Мурованій школі, а останній рік у Шарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
       Був мобілізований до військ збройних сил України в 2015 році під час шостої хвилі мобілізації.
       Перебував на службі у Донецькій області, у гарячих точках поблизу населених пунктів Мар’їнка, Майорськ, Авдіївська промзона.
       6 жовтня 2016 року загинув виконуючи бойове завдання у зоні АТО в одному з населених пунктів розташованому на Світлодарській дузі, потрапивши на ворожу розтяжку.
       Похований в селі Шарівка.

Кушнір
Юрій Миколайович
(1978-2018)

  Народився Юрій Кушнір 19 червня 1978 році в селі Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області. Навчався в сьомій школі обласного центру.
        Здобув фах газозварювальника. Закінчив училище з відзнакою, працював на «Адвісі».
        У 2014 році, коли почала формуватися добровольча рота міліції особливого призначення «Богдан», Юрій Кушнір, був одним із перших хто подав документи на службу. Він неодноразово відправлявся у відрядження в зону АТО. Сержант, телеграфіст 1-ї штурмової роти 46-го батальйону спеціального призначення.
        Був поранений ворожим снайпером 30 липня 2017 року в районі Мар'їнки. Проходив тривале лікування, але 18 лютого 2018 року вранці помер у госпіталі.
        Похований в селі Жилинці.

Казміров
Олександр Вікторович
(1996-2018)

   Народився Олександр Казміров 21листопада 1996 року у селищі міського типу Стара Синява Хмельницької області.
        З 2003 по 2009 роки навчався у Щербанівській ЗОШ 1-2 ступенів, а з 2009 по 2012 роки – у Заставецькій середній школі. По закінченню вступив до Жмеринського ВПУ за спеціалізацією «залізничний транспорт», але провчився лише один рік, залишивши навчання у зв’язку з сімейними обставинами.
       13 липня 2016 року Олександр підписав із ЗСУ контракт.
Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го відділення 1-го взводу 6-ї роти 2-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.
       17 лютого у Донецькій області, під час обстрілу наших позицій з СПГ-9, Олександр отримав важке поранення голови, був доправлений до Харківського військового шпиталю, де переніс операцію та перебував у стані коми. Помер 26 лютого, не приходячи до свідомості.
       Похований в селі Шарівка.

Хоптяр
Володимир Борисович
(1980-2018)

Народився Володимир Хоптяр 22 квітня 1980 року в селищі міського типу Ярмолинці, Хмельницької області.
        Після закінчення Ярмолинецького НВК навчався в сільськогосподарському технікумі. Проходив військову службу за контрактом, знаходився у складі 14 механізованої бригади.
До військової служби Володимир звик давно. Бо проходив строкову службу у формуваннях ЗСУ, що дислокувались в Ізяславі та Вінницькій області, потім служив у 15 окремій механізованій бригаді у м. Хмельницький.
      Помер 29 квітня 2018р.
      Похований в смт. Ярмолинці.

Хованець
Ігор Володимирович
(1996-2018)

  Народився Ігор Хованець 16 квітня 1996 року в селищі міського типу Ярмолинці, Хмельницької області.
        Після закінчення Ярмолинецького НВК вступив до Харківського Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на навчання в Інституті підготовки юридичних кадрів для СБУ. По отриманню ступеня бакалавра був призваний Харківським військкоматом. Служив у 92-ій сухопутній механізованій бригаді та мріяв у майбутньому стати військовим прокурором.
        13 березня на полігоні «Широкий Лан» сталася пожежа і вибух, згоріла одна палатка у якій знаходився Ігор. Під час пожежі він загинув.
      Похований в селі Кадиївка

Бояркін
Володимир Михайлович
(1994-2022)

  Народився Володимир Бояркін 30 листопада 1994 року в селищі міського типу Ярмолинці Хмельницької області.
       Навчався в Новосільській школі, потім у Ярмолинецькому професійному ліцеї. Вищу освіту здобував у Харківському автомобільно-дорожньому університеті. У Харкові проходив військову службу.
        З кінця 2021 року Володимир Бояркін служив за контрактом у 92-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ. 12 березня у Харкові отримав смертельне поранення.
      Похований в селі Нове Село.

Лучко
Сергій Михайлович
(1981-2022)

Народився Сергій Лучко 17 листопада 1981 року в селі Вербка Мурована Ярмолинецького району Хмельницької області.
      До лав українського війська був мобілізований ще 2015 року. Служив командиром інженерно-саперного взводу.
       Старший лейтенант Сергій Лучко захищав Україну в складі морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ. 18 березня разом з побратимами потрапив під ворожий авіаудар на Миколаївщині. В березні 2022 року загинув.
       Похований в селі Вербка Мурована.

Садомський
Едуард Леонідович
(1974-2022)

    Народився Едуард Садомський 23 листопада у селі Коритна Ярмолинецького району Хмельницької області. Закінчив школу, потім навчався та працював у Райківецькій виправній колонії.
        Уже наступного дня після повномасштабного вторгнення росії в Україну, Едуард, не чекаючи повістки, сам прийшов у військкомат, аби приєднатися до лав Збройнях сил України. Боронив Україну від російських окупантів у найгарячіших точках. Він служив розвідником в 3-ій окремій танковій бригаді..
        4 квітня в селі Бражківка Ізюмського району Едуард отримав вибухову травму, внаслідок якої боєць загинув.
       Нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
       Похований в місті Хмельницький

Мартиненко
Євген Миколайович
(1976-2022)

Народився Євген Мартиненко 2 січня 1976 року в селищі міського типу Ярмолинці Хмельницької області.
      З 2015 року Євген за контрактом служив у лавах Збройних сил України
     Був учасником АТО. Останнім місцем його служби було спеціальне правоохоронне формування у складі ЗСУ – Військова служба правопорядку. Євген служив на посаді водія-стрільця групи охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку.
       У січні 2022 року старший солдат Євген Мартиненко був відправлений на ротацію в місто Попасна Луганської області.
       22 квітня Євген потрапив під ворожий артилерійський обстріл. У ніч на 23 квітня серце воїна перестало битися.
     Похований в смт. Ярмолинці.

Білоус
Ярослав Валерійович
(2002-2022)

  Народився Ярослав Білоус 6 грудня 2002 року на Віньковеччині.
       Проживав селищі міського типу Ярмолинці.
       До лав Збройних сил України приєднався у квітні минулого року. Служив у Президентському полку – спеціальній військовій частині у складі Сухопутних військ України, підпорядкованій безпосередньо Президенту України.
       Після загострення військової агресії росії проти України наприкінці лютого 2022 року Ярослав Білоус виконував завдання на Сумщині, згодом на Харківщині.
       11 травня разом із побратимами потрапив під ворожий мінометний обстріл, внаслідок чого життя воїна обірвалося.
       Похований в селі Нове Село.

Гуменюк
Віталій Анатолійович
(1998-2022)

    Народився Віталій Гуменюк 13 вересня 1998 року в селищі міського типу Ярмолинці, Хмельницької області.
        По закінченню школи хлопець обрав військову справу і вступив в Академію Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові. Після випуску з академії служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського, що базується у м. Конотопі Сумської області, був командиром взводу.
        З першого дня повномасштабного вторгнення російських військ в Україну в лютому 2022 року Віталій був на фронті на його найгарячіших ділянках. Виконував бойові завдання на Сумщині та Чернігівщині. А далі був Донецький напрямок, міста Попасна та Бахмут, де ворог зосередив значні наступальні сили.
        18 травня Віталій з побратимами потрапив під ворожий обстріл і отримав важке поранення. Лікарі відчайдушно боролися за життя воїна, однак 27 травня його серце перестало битися.
        Похований в смт. Ярмолинці.

Сова-Лісовець
ВолодимирОлександрович
(1989-2022)

   Народився Володимир Сова-Лісовець 30 грудня 1989 року в селищі міського типу Ярмолинці Хмельницької області. Навчався в ЗОШ №2
       З 2015 року служив у лавах Збройних сил України за контрактом.
Володимир був зарахований до складу 8-го окремого полку спеціального призначення.
       З побратимами виконував бойові завдання на Київщині (Київ, Буча), Донеччині, Луганщині.
       Боронячи рідну землю від російської навали, потрапив під ворожий обстріл, внаслідок чого отримав смертельне ураження.
      Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
      Похований в смт Ярмолинці.

Надопта
Олександр Олександрович
(1979-2022)

  Народився Олександр Надопта 30 січня 1979 року в селі Пасічна, Ярмолинецького району Хмельницької області.
      Навчався у місцевій школі, згодом продовжив навчання у Шарівській школі, звідки й випустився.
       Наприкінці березня 2022 року Олександр отримав повістку і без жодних вагань у зазначений час з’явився у військкомат. Раніше чоловік складав військову присягу на вірність українському народові і вже мав за плечима досвід служби за контрактом в Збройних силах України.
       Донецький і Луганський напрямок – одні з найгарячіших на мапі бойових дій російсько-української війни. Саме в цих областях визначених наказом і виконував бойові завдання Олександр.
        13 липня 2022 року під час виконання службових обов’язків поблизу міста Авдіївка старший сержант Олександр Надопта потрапив під ворожий артилерійський обстріл та зазнав смертельного ураження.
Похований у селі Пасічна.

Козловський
Олег Володимирович
(1972-2022)

Народився Олег Козловський 20 січня 1972 року в селі Пасічна, Ярмолинецького району Хмельницької області. Закінчив місцеву школу.
       Проживав у місті Хмельницькому.
       У березні 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Разом із побратимами боронив Україну на Донеччині, зокрема, у жорстоких боях з російськими окупантами за місто Авдіївку. Ще навесні поблизу Авдіївки захисник отримав важке поранення. Лікарі докладали усіх зусиль, аби врятувати життя воїна, – три місяці лікування і реабілітації. Однак серце захисника не витримало і 4 серпня спинилося назавжди.
       Похований в селі Магнишівка.

Нестер
Євген Юрійович
(1995-2022)

Народився Євген Нестер 17 січня 1995 року в селищі міського типу Ярмолинці.
По завершенню шкільного навчання юнак вступив у Лісоводський професійний аграрний ліцей.
У 2015 році Євген Нестер приєднався до лав Збройних сил України. Був учасником АТО. Служив за контрактом у десантно-штурмових військах. Після звільнення з контрактної служби проходив строкову військову службу. Далі було цивільне життя і робота – працював на будівельних роботах зварювальником.
2017 року Євген повернувся на військову службу в десантно-штурмові війська. Служив на посаді гранатометника. З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну разом із побратимами виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту. Неодноразово був поранений, але щоразу повертався в стрій. Був міцним та рішучим.
22 серпня 2022 року на Донеччині під час виконання бойового завдання Євген зазнав смертельного ураження.
Похований в селі Нове Село

Фарина
Олександр Олександрович
(1994-2022)

Народився Олександр Фарина 20 травня 1994 року в селі Кадиївка, Ярмолинецького району Хмельницької області.
Активно займався боксом у спортклубі «Авангард».
Служив у 8 –му окремому полку спецпризначення, кілька ротацій відбув на Донбасі. Згодом, уже у складі гірських піхотинців, відбув на схід України
Після важкого поранення тривалий час лікувався, переніс двадцять складних операцій. Військові медики боролися за його життя, однак врятувати молодого захисника не вдалося. Помер 11 жовтня 2020 року у військовому госпіталі міста Києва.
Похований у місті Хмельницький, кладовище «Ракове»

Бахтов
Андрій Григорович
(1975-2022)

Народився Андрій Бахтов 9 травня 1975 року у селі Нове Село Ярмолинецького району Хмельницької області.
       Навчався у Новосільській школі. Пізніше закінчив факультет фізичної культури та спорту Кам’янець – Подіського педінституту. Працював учителем фізичного виховання Пасічнянської та рідної Новосільської шкіл.
       Служив у спецпідрозділі МВС «Беркут», брав участь у миротворчих
місіях.
        Під час Революції Гідності у 2014 році керував самообороною у Хмельницькому.
        Після анексії росіянами Криму, Тихий, саме такий позивний був у Андрія, разом із побратимами із миротворчих місій приєднався до створення добровольчого батальйону «Миротворець».
        Став заступником командира - Андрія Тетерука, а після обрання командира до Верховної Ради фактично очолив батальйон.
Звільняв Слов'янськ, Попасну, Торецьк, Майорське, Нью-Йорк.
        У серпні 2014 року потрапив до оточення під Іловайськом.
        24 лютого 2022 року записався у Києві в ТрО.
        У травні у складі батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення НГУ вирушив на схід. Захищав Рубіжне, Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Пізніше підрозділ було перекинуто під Зайцеве.
Незадовго до загибелі став командиром шостої роти.
        Поховавний в м. Хмельницькому.

Оробчук
Андрій Андрійович
(1990-2022)

   Народився Андрій Оробчук 7 квітня 1990 року в селі Косогірка Ярмолинецького району Хмельницької області.
Тут минуло його дитинство і шкільні роки. Далі хлопець пішов на навчання у Хмельницький професійний будівельний ліцей.
       У 2016 році підписав контракт і був направлений на службу в зону АТО.
        Служив у складі 44-ої окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Після трьох років служби повернувся до рідного села.
Коли у лютому 2022 року російські війська розпочали повномасштабний наступ на Україну, Андрій Оробчук був серед тих, хто вже наступного дня добровільно прийшов до військкомату, щоб зі зброєю в руках захищати Батьківщину.
        Андрій боронив Україну на Донеччині. В одному зі звільнених населених пунктів 12 серпня під час виконання бойового завдання Андрій Оробчук загинув.
        Похований в селі Косогірка.

Бернада
Андрій Миколайович
(1990-2022)

       Народився Андрій Бернада 1990 року в селі Соколівка, Ярмолинецького району Хмельницької області.
      Після навчання у Соколівській загальносвітній школі продовжив здобувати освіту в Ярмолинецькому Технологічному ліцеї.
      Андрій вступив на навчання в Національний університет державної податкової служби України в місті Ірпені. В університеті функціонує кафедра військової підготовки, де Андрій Бернада пройшов відповідне навчання і отримав первинне офіцерське звання «молодший лейтенант запасу».
       З початком повномасштабного вторгнення і розгортанням бойових дій на підступах до столиці приєднався до сил місцевої тероборони. Але як офіцер запасу відчував: коли його країна потерпає від збройної агресії, має боронити її у лавах Збройних сил України. Після нетривалої підготовки в тилу був направлений виконувати бойові завдання на південному напрямку – Миколаївщині, Херсонщині. Був командиром взводу.
       1 вересня лейтенант Андрій Бернада отримав смертельне ураження.
       Похований в селі Соколівка.

Дмитрук
Володимир Володимирович

Володимир Дмитрук народився 1988 року. Його дитячі та шкільні роки минули у с. Жилинцях. Далі юнак пішов здобувати професійну освіту – це були навчальні заклади у м. Хмельницькому та смт. Чорний Острів, де він вивчився на кухара, кулінара борошняних виробів.
   У батьків Володимира було двоє синів, тож багато своїх життєвих доріг він пройшов із братом Максимом. Володимир працював на будівництві у столиці, містах західної України, в Херсоні, Одесі.
    У числі мобілізованих осіб братів направили на навчання, де вони відпрацьовували навички та вміння щодо виявлення і знешкодження вибухових пристроїв, освоювали тонкощі саперної справи з урахуванням стандартів НАТО. Після півторамісячної підготовки обидва стають бійцями 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Із серпня 2022 року – на передовій. Брали участь у боях за звільнення українських територій на Донецькому напрямку та операціях із зачистки визволених населених пунктів.
    8 листопада Володимир отримав важке поранення в спину, дорогою до лікарні солдат помер. Похований 18 листопада 2022 року в селі Жилинці.

Чорний
Ігор Олександрович

Ігор Чорний народився 1975 року в с. Сутківцях на Ярмолинеччині. Невдовзі батьки хлопця оселилися в Ярмолинцях. Тут Ігор пішов до школи. Далі було навчання в технікумі в Новій Ушиці. Вищу освіту юнак здобував у Подільській державній аграрно-технічній академії в Кам’янці-Подільському.
Ігор був із тих, про кого кажуть «на всі руки майстер». Працював у колгоспі, пізніше на будівництві – електрозварювальником, покрівельником. Рішучий та ініціативний, він не боявся брати на себе відповідальність, свого часу відкрив власну справу, заснував фірму.

Демчук
Богдан Михайлович

Демчук Богдан Михайлович народився 28 травня 1995 року у с. Жадани Вінницької області. Після закінчення школи (у 2007 – 2010 рр. навчався в Шарівській загальноосвітній школі) вступив до Ярмолинецького професійного ліцею, там навчався на слюсаря та водія. У 19 років Богдан почав возити волонтерів на схід в зону АТО. 2015 року пішов служити в окремий загін спеціального призначення «Азов». У 2017 року Богдана Демчука нагородили почесною відзнакою «За оборону Маріуполя»
Коли 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення, Богдан разом з рідним братом Олегом обороняв спочатку територію міста Маріуполя, потім у надскладних умовах цілковитої блокади завод «Азовсталь». 29 квітня Богдан загинув.28 грудня 2022 року в селі Шарівці відбулося відкриття меморіальної дошки Героєві «Азова» Богданові ДЕМЧУ

Вхід на сайт

Меню сайту