Художники

Гриб Антон Євдокимович

Народився 7 вересня 1938 року в с. Слобідка - Глушковецька Ярмолинецького району. Був п’ятою дитиною в великій дружній сім’ї. Тут минуло дитинство, звідси простелився шлях до прекрасного.

Талант художника повністю розкрився у м. Тернополі, де дотепер мешкає наш земляк. А спеціалізується у творенні барвистих панно. Займається майстер народної творчості й плетінням з соломи, живописом. Його твори придбані музеями Тернополя, Києва, Москви, знаходяться у приватних колекціях в Україні, Чехії, Німеччині, Росії. Оригінальні, виконані зі своєрідною фантазією роботи Антона Гриба демонструвалися на різноманітних престижних виставках в містах близького і далекого зарубіжжя.

А ще він автор унікальної книги «барвисті джерела» - посібника по прикладному мистецтву. Також Антон Євдокимович талановитий поет. Пише вірші про рідний край, село, матір, деякі вірші покладені на музику.

Гончарук Ніна Іванівна

Народилася у 1949 році в с. Видошня Ярмолинецького району. Закінчила Київське деревообробне училище та Вінницький торгово-економічний інститут. Працювала робітником радіозаводу та меблевої фабрики у м. Хмельницькому, обкомі профспілки бухгалтерським працівником. З дитинства займалася вишиванням, оздобленням вишивкою одягу та речей домашнього вжитку.

З 1999 року почала вишивати картини, поступово вдосконалюючи майстерність, використовуючи авторську техніку.

Член міської спілки жінок-художниць «Дивосвіт». Активно бере участь у міських та обласних художніх виставках, провела три персональні виставки у Родинному домі та у галереї «На Проскурівській». Протягом останніх років бере участь у Сорочинському ярмарку, часто виставляє свої роботи на Андріївському узвозі у м. Києві, музеї народної архітектури та побуту у с. Пирогово. Нагороджена грамотами управлінь культури і туризму облдержадміністрації та міськвиконкому.

Левицька Софія Пилипівна

Народилася 09. 03 1874 року в с. Вихилівка Ярмолинецького району. Ще в дитинстві Софія почала малювати.

В 30 років Софія виїжджає до Парижу для завершення художньої освіти. В 1905 році закінчує Паризьку Академію мистецтв. Художник, графік, книжковий ілюстратор, вона була активною учасницею Паризьких мистецьких виставок, зокрема «Осінні салони» і «Салони незалежних». Великий вплив на її творчість мали такі течії в мистецтві як кубізм та імпресіонізм. Софії Левицькій належать особливі заслуги у галузі графіки.

В 1911 році в «Осінньому салоні» її картина «Білий одноріг в райському саду» отримала високу оцінку фахівців. Художниця не забувала Батьківщину. В 1907, і 1912-их р.р. вона відвідала Київ і Поділля, в тому числі і Вихилівку, де створила багато ескізів, що дали початок цілій серії пейзажів. Саме тоді на її твори звернув увагу політичний емігрант Луначарський, який в 1911-14-их р.р. надсилав з Парижа кореспонденції до газети «Киевская мысль».

Після Першої світової війни за оригінальну картину «Збирання яблук» вона була обрана почесним членом «Осіннього салону», що означало загальне визнання.

Та найбільше визнання до неї прийшло в другій половині 20-их років. Свідчення цього стало придбання її картин солідним тоді музеєм «Же де Пам де Тюїльрі». У багатьох галереях відбуваються її персональні виставки.

В 1930 році в каталозі до її персональної виставки в галереї Самбона наголошувалось «Софія Левицька принесла зі своєї української землі щиру, ледь сумну поезію. В усьому, що вона пише або гравірує, присутнє глибоке почуття та ініціативне бажання втілити свої давні щасливі спогади». Ці рядки відображають відношення художниці до Батьківщини вже на схилі літ.

А напередодні свого шестидесятиліття намалювала сповнену радості картину «Український танок».

Творча спадщина художниці чимала. Це сотні творів – великі композиції, портрети, дереворити, ілюстрації, екслібриси. Займалась вона і літературними перекладами. Переклала французькою мовою і проілюструвала повість М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Художниця померла 20 вересня 1937 року в Парижі так і не довершивши свою творчу роботу «Свято квітів».

Нащубський Іван Францович

Народився у 1958 році в селі Королівка Ярмолинецького району на Хмельниччині. З дитинства займався різьбленням деревини. До 1990 р. проживав на півночі Росії, працював у геології в Тюменській області. Закінчив Тюменський політехнічний інститут за спеціальністю "Електрифікація, автоматизація бурових установок". Працював У Хмельницькому палаці піонерів викладачем з художнього різьблення деревини. Виготовляє дерев'яні скульптури, сувеніри в техніці об'ємного різьблення. Учасник багатьох міських, обласних виставок. Постійно експонує свої вироби на Андріївському узвозі в та художніх галереях міста Києва. Дерев'яні скульптури майстра знаходяться у приватних колекціях в Росії, Іспанії, Італії, Німеччині, Чехії, Канаді, США, Україні.

Француз Олена Йосипівна

Народилася 6 листопада 1925 року в с. Березівка (нині входить до складу Ярмолинець). Після школи навчалась у Київському училищі прикладного мистецтва. По закінченні працювала на Чернівецькому текстильному комбінаті. Саме тут і розкрилась її творчість. Вона постійно вдосконалювала свою професійну майстерність. Основні твори: килими - «Ми ковалі своєї долі» (1969), «Зелена Буковина» (1971), «Отари» (1972), «Кучерявий» (1973), «Чорнобривці» (1985). Член НСХУ з 1968 р. І виросла до вершин знатної вітчизняної художниці, заслуженого майстра народної творчості України.