3 квітня виповнюється 105 років від дня народження письменника Олександра Терентійовича Гончара, якого знають здебільшого як Олеся Гончара. Більш детальніше про письменника, його життєвий та творчий шлях ви зможете дізнатися завітавши до Ярмолинецької центральної книгозбірні, де представлена книжкова виставка «Сузіря майстрів пера». Він народився в 1908 році. Людиною він був непростою. З одного боку, писав суто прокомуністичну прозу (роман "Прапороносці"). Входив до різного роду інстанцій, очолював Спілку письменників України. З другого боку, талант Гончара міг проявити себе в описах епізодів, особистих переживань героїв, замальовках природи. За роман "Собор" Гончара піддали демагогічній критиці, обговорювали на партактивах. Гончар усе це витримав. не зрікся написаного, послідовно боровся проти русифікаторських тенденцій у мовній політиці. Автор “Прапороносців”, “Тронки”, “Людини і зброї” та забороненого на 20 років “Собору”. Війна перервала навчання Олеся. Разом з однокурсниками пішов служити добровольцем на фронт, у боях був двічі поранений і рік провів у полоні. Згодом усе це опише в романі “Людина і зброя” та збірці “Фронтові поезії”. У Дніпрі Олесь Гончар познайомився зі своєю майбутньою дружиною Валентиною Данилівною Малою. Знайомство з нею пов’язують із друком новели “Модри Камень” у 1946 році. Це історія кохання радянського солдата до дівчини-іноземки. Звісно, така тема не могла пройти повз увагу критиків. У новелі вбачали тематичну недалекоглядність і фальш. Автору погрожували відрахуванням з університету. Зараз у хатині, де минули дитячі роки письменника, діє музей-садиба. На жаль, частину експонатів, які найбільше цікавили відвідувачів, викрали.
