Історичний шлях області дуже тривалий і складний. Територія формувалась за часів не завжди продуманої радянської політики, яка цілком ігнорувала цінні напрацювання у підготовці територіальної реформи в добу української революції 1917-1921 років. Після припинення існування УНР і встановлення компартійної диктатури більша частина сучасної території області входила до Подільської, менша - до Волинської губернії.

22 вересня 1937 року утворилась Кам’янець-Подільська область. До неї увійшли 33 райони, що відділилися із Вінницької. 15 березня 1941 року раднарком УРСР вирішив центр області перенести з Кам’янця-Подільского до Проскурова, який був більш населеним.

У роки нацистської окупації територія області насильно ввели до складу райхскомісаріату Україна, його Генеральної округи Волинь-Поділля, яка виникла на базі кількох довоєнних українських областей і частини Білорусі. Нижчими ланками нового територіально-адміністративного поділу були ґебіти, райони, і волості. Окупаційний новий порядок зберіг межі колишніх районів.

Уже після Другої світової війни влада взялася за перейменування населених пунктів. У 1945 році змінили назву 93 села і хутори Кам'янець-Поділської області. Продовжувалися експерименти щодо адміністративно-територіального устрою, хоча загальна площа території області залишалася незмінною, а кількість районів зменшувалась через їх укрупнення.

Так тривало до 1962 року, коли залишилося всього 10 адміністративних районів, з майже з 1500 сільських населених пунктів. У 1965 році Верховна рада УРСР збільшила кількість районів Хмельниччини до 16, а через 2 роки, до 20. Це районування зберігається і досі.

З 1980-их років наша область увійшла в довготривалу руйнівну демографічну кризу. Станом на 1 червня 2017 року на Хмельниччині мешкали 1 мільйон 280 тисяч осіб, що на 47,7 тисячі менше, ніж 2010 року.