Люди народженні і вмирають, залишаючи свій слід на землі у добрих справах. Це про нашого земляка Володимира Сусляка, який народився в с. Вільхове Деражнянського району Хмельницької області. В 1957 році батька переводять на роботу в смт. Ярмолинці і сім’я переїжджає на постійне проживання в невелике містечко. Після закінчення школи вступає на історичний факультет Кам’янець - Подільського педагогічного інституту. 30 років Володимир Дмитрович пропрацював у школі викладаючи уроки історії в Ярмолинецькій ЗОШ №2. Багаторічне спілкування із допитливими хлопчаками та дівчатками - ось де віднайшов він уміння заглянути у самісіньку людську душу і побачити там зерна доброти.
Захоплювався поезією. Був романтиком і поетом. Рядки, міцні та впевненні, народжені переживаннями та глибоким розумінням сенсу. Його віршовані доробки друкувалися в альманаху «Медобори».
«Прийшов, побачив,переміг!»
Везе ж комусь прожить без болю…
Прожив, все мав та не зберіг.
Лиш сум і каяття візьму з собою…
***
Летимо у прірву? Чи до вирію?
Напрямок один Господь лишзнає,
Але Бог, - і у це твердо вірю я,-
За дітейсвоїх не забуває…
Наділений талантом, творчістю, людськими цінностями Володимир Сусляк був одним із засновників на Хмельниччині обласної організації Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України», творчого клубу «Автограф» який активно діє при центральній бібліотеці. Він став ініціатором перейменування вулиці Риночна на вулицю видатного українського поета, нашого земляка Івана Іова, проектів випуску ряду книг.
Володимир Дмитрович активно у свій час займався депутатською та меценатською діяльністю. Він фінансував видання збірок поетів-початківців, допомагав обездоленим дітям. Болів душею за історію нашого краю та сучасне життя нашої громади.
Цьогоріч йому б виповнилось сімдесят п’ять…
29 листопада 2010 року Володимир Дмитрович раптово пішов у вічність, залишивши яскраві спогади в серцях тих, хто його знав, спілкувався, співпрацював і відчував його неординарний характер.
Разом з ним ми пізнали всі сторони земного життя як необхідний етап до повного злиття наших безсмертних душ із Всевишнім, читаючи книгу Володимира Сусляка «… І прости нам провини наші…», яка вийшла друком у 2008–му році у видавництві «Доля». Автором передмови до видання став митрофорний протоієрей о. Миколай Ковалик: «Мені, як православному священику, вперше доводиться писати передмову до поетичної книги. Робити це і важко, і, водночас, легко. Важко тому, що я аж ніяк не літературний критик і мені невідомі таємниці цього жанру. Але легко тому, що я добре знаю автора. Не раз Володимир Дмитрович був у мене на сповіді, є хрещеним батьком мого молодшого сина Андрійка. Віра й молитва допомагають йому долати життєві труднощі, переносити болючі удари долі.
Кожен рядок книги - роздуми про сенс життя, про глибинний, нерозривний зв'язок із Богом, який посилає людині не тільки важкі випробування, але й дарує Віру, Надію, Любов.»
Заглибившись у зміст його поезій,роздумуєшся: де береться у нього стільки любові, ніжності, душевної краси, розуміння життя людського? Яке глибоке чуття слова, відчуття поетичності! Все від Бога: і талант, і сила слова.
Не даремно в народі кажуть: «Талант не купиш, старість не продасиш». Його глибока віра в Бога породила поетичні мотиви:
Сподівайся на кращеіз Богом у серці,
Тинадійся й люби-тодівіраприйде.
Нездоланнимбудеш у життєвомугерці,
По життю тебе Божа рука проведе.
Писав переважно чотиривірші. Це – викінчена за змістом окрема строфа, що складається з чотирьох рядків з суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням. Майстри пера, як правило, називають її катрен.
Отож пропонуємо читачам кілька чотиривіршів Володимира Сусляка:
***
А очі старечі вицвілі, згаслі.
Юності очі – промінням горять.
Часом обличчя юне, прекрасне,
А у очах – безнадії печаль.
***
Дитя до Бога молиться – благає.
Любові просить, просить співчуття,
Молитви промінь темінь осяває,
Тому негасне на Землі життя.
***
Що беремо у Вічність з собою?
Не майно, а думки й каяття.
Щемний жаль, щотраплялось порою
Помилятись, грішить за життя…
|
